ГОЛОСУВАННЯ ЗА ПРОЄКТ РІШЕННЯ: № 39

Бродівська МІСЬКА РАДА

ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

XХVІ  сесія  VIІ демократичного скликання

 

Р І Ш Е Н Н Я

 

від     29. 03. 2018 р.                              м. Броди                                   №  проект

 

Про  звернення до Президента України,

Голови Верховної Ради України,

Депутатів Верховної  Ради України,

РНБО

 

Керуючись ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, враховуючи рекомендацію постійної депутатської комісії з питань  духовності, освіти, охорони здоровя, культури, молоді, спорту, звязків із засобами масової інформації, туризму та соціального захисту щодо  захисту і підтримки інституції сім'ї в Україні, Бродівська міська рада

 

                                                    ВИРІШИЛА  :

 

 

1. Прийняти звернення депутатів Бродівської міської ради до  Президента України, Кабінету Міністрів України і міністрів, Верховної Ради України і народних депутатів України, Ради національної безпеки і оборони          ( згідно додатку).


2. Надіслати це звернення до Президента України, Кабінету Міністрів України і міністрів, Верховної Ради України і народних депутатів України, Ради національної безпеки і оборони.


3. Опублікувати дане звернення в районній  газеті «Голос Відродження».


4. Контроль за виконанням  рішення покласти на постійну комісію  з питань духовності, освіти, охорони здоров’я, культури, молоді, спорту, зв’язків із засобами масової інформації, туризму та соціального захисту ( Шира С. В. )

 

  

Міський голова                                                           Анатолій Белей

 

 

 

 

Додаток до рішення Бродівської міської ради від 29.03. 18р.             №  проект

 

ЗВЕРНЕННЯ

до  Президента України, Кабінету Міністрів України і міністрів, Верховної Ради України і народних депутатів України, Ради національної безпеки і оборони щодо захисту інституції   сім'ї в Україні                                            

 

Згідно з Конституцією України та визнаними Україною міжнародними правовими документами держава має зобов’язання перед інститутом сім’ї щодо її розвитку та захисту.

Так, відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини сім’я є природним i основним осередком суспільства i має право на захист з боку суспільства та держави. У статті 23  Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначено, що сім’я як союз чоловіка й жінки є природним і основним осередком суспільства та має право на захист з боку суспільства і держави. Згідно зі статтею 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Водночас глибоку занепокоєність викликає той факт, що донині влада так і не визначилася з державною стратегією розвитку та підтримки сім’ї. Така стратегія, на нашу думку, повинна базуватися на традиційних для України духовно-моральних християнських цінностях і традиційному для нашого народу розумінні сім’ї як законного союзу чоловіка та жінки, які народжують і виховують дітей.

Сьогодні є безліч викликів, які впливають на стан людей і сімей в Україні: сирітство, діти-інваліди та діти з особливими потребами, матері-одиначки, неповні сім’ї, неможливість повноцінно реалізувати свої конституційні права на лікування, навчання, житло, соціальний захист, гідний життєвий рівень. Разом з тим з незрозумілих причин держава надає пріоритетну увагу лише штучно створеній проблемі так званої дискримінації людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Наводимо тому кілька прикладів:

1. У проекті анонсованих змін до Конституції України Робоча група  з прав, свобод та обов’язків людини і громадянина Конституційної Комісії підготувала змінену редакцію статті 51, яка визначає поняття шлюбу та сім’ї. Якщо у чинній Конституції зазначено: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка», то у запропонованих змінах пропонується записати: «Право на шлюб, створення сім’ї гарантується законом. Кожен з подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі і сім’ї». Робоча група пропонує вилучити слова «чоловік» та «жінка». У такий спосіб здійснюється спроба закласти конституційну основу для легалізації одностатевих цивільних партнерств і так званих «шлюбів».

2. У листопаді 2015 року Уряд затвердив «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року». Цей документ є дорожньою картою для адаптування  українського законодавства до деяких негативних стандартів Європейського союзу. Зокрема, План передбачає легалізацію так званого цивільного партнерства для одностатевих пар, всиновлення дітей трансґендерними людьми, впровадження у навчальний та виховний процес тем про одностатеві стосунки як норму сексуальної поведінки, проведення так званих «маршів рівності» та інших видів пропаганди гомосексуалізму за державної підтримки, надання права бути донорами крові людям із різними формами ризикованої поведінки тощо.

3. У листопаді 2015 року Верховна Рада внесла зміни до Кодексу законів про працю. Головна мета цієї ініціативи – впровадити словосполучення «ґендерна ідентичність» і «сексуальна орієнтація» у національне правове поле. Таким чином, була встановлена пряма дискримінація людей і роботодавців (у тому числі у релігійних і навчальних закладах), де неможливе працевлаштування людей, що ведуть аморальний спосіб життя або мають розлади власної психосексуальної ідентифікації.

4. У лютому-березні 2016 року Кабінет Міністрів України запровадив посаду Урядового уповноваженого з питань сім’ї. Проте за кілька днів під тиском певних організацій і урядових структур інших країн, що лобіюють інтереси представників ЛГБТ, Кабінет Міністрів України без жодного правового обґрунтування скасував своє ж рішення.

З огляду на зазначені вище нормативні документи та Постанову Верховної Ради України  від 08.12.2015 № 854-VIII «Про Рекомендації парламентських слухань на тему «Сімейна політика України – цілі та завдання», з метою захисту і розвитку інституту сім’ї, просимо вас:

1)  зберегти чинну редакцію статті 51 Конституції України, у якій декларується, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки;

2) вилучити словосполучення «сексуальна орієнтація» і «гендерна ідентичність» з Кодексу законів про працю України та з інших законів, законопроектів і урядових документів, як такі, що несуть виключно ідеологічне та антинаукове навантаження, та не допустити включення цих словосполучень у нові закони та нормативно-правові акти;

3)  не допустити ухвалення закону України «Про цивільне партнерство», що передбачено п.6 статті 105 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року; 

4) виключити з регулятивних правових актів у освітній сфері та з текстів підручників норми і положення про статеве виховання, що ставлять за мету «подолання гендерних стереотипів»;

5) заборонити пропаганду різних видів девіантної статевої поведінки, у тому числі у формі так званих «маршів рівності», «прайдів», «гей-парадів», «фестивалів квір-культури» тощо. Ухвалити Закон України «Про заборону пропаганди гомосексуалізму»;

6)  створити Міністерство у справах сім’ї або запровадити інститут  Урядового уповноваженого з питань сім’ї. На відповідні посади призначити людей, які відомі своєю відданістю справі захисту інтересів сім’ї та моральності в українському суспільстві;

7) зупинити процес внесення змін до Конституції України та інших нормативно-правових актів в частині викривлення дефініцій сім’ї, шлюбу, батьківства, материнства й дитинства.

Просимо письмово повідомити про ухвалені рішення і вчинені дії згідно даного звернення!

 

 

 

 

 

 

Секретар ради                                                           М. Бакай